Юрій Касьянов

Командування Державної прикордонної служби (ДПСУ) не відпустило мене на суд проти колишнього голови ДПСУ генерала Дейнеки.
Суд не проти ДПСУ, і навіть не проти Дейнеки (поки що), а з вимогою до ДБР відкрити кримінальну справу за очевидними фактами службових злочинів генерала Дейнеки, які призвели до тяжких наслідків і завдали шкоди обороноздатності країни у воєнний час.
Тільки вдумайтеся: Єрмака, архітектора ліквідації нашого підрозділу, прибрали; Дейнеку, виконавця злочину, зняли; НАБУ оголосило Дейнеці підозру в скоєнні корупційного злочину (мародерство під час війни), а командування ДПСУ перешкоджає моїй появі на суді проти цього персонажа. Чому командування ДПСУ вписалося за корупціонера?.. Корупціонер Дейнека ближче за бойового офіцера, який бомбив москву?..
Факти у мене стовідсоткові, залізні, є незаперечні докази. Але коли мова йде про відкриття сфабрикованої кримінальної справи проти мене – на вимогу генерала Дейнеки – тоді служба Внутрішньої безпеки ДПСУ і ДБР бігом біжать виконувати цю вказівку. А коли я вимагаю проти корупціонера і зрадника Дейнеки розслідувати кримінальну справу, – тоді мене не пускають на суд.
Нам здалося, що настала відлига – всесильного Єрмака вже немає, Дейнеки теж немає, мало не щодня на екранах нові (старі) прогресивні обличчя, які були заблоковані раніше системою Єрмака. Але чи так насправді?..
У роки перебудови в Радянському Союзі вийшов фільм «Холодне літо 53-го» – Сталін помер, Берію ще не заарештували, а з ГУЛАГу випустили сотні тисяч злочинців і політичних в'язнів. Амністія, відлига, свобода...
Так ось, незважаючи на видимі зміни, нові обличчя і заяви, я не відчуваю відлиги, на мене не поширюється амністія. Я досі - ворог держави. Мій cталін, як і раніше, тримає мене в ГУЛАГу, а берія робить умови нестерпними.
Два тижні тому, перебуваючи в Києві в короткій відпустці, я намагався зустрітися з виконуючим обов'язки голови ДПСУ паном Вавринюком – він відмовився; намагався потрапити на прийом до міністра внутрішніх справ пана Клименка – його секретар роздратовано прокричав у трубку, що міністр дуже зайнятий. Намагався поговорити з президентом – не зміг.
Цікаво, в чому я так провинився, що навіть незалежним ЗМІ «прилітає», коли вони беруть у мене інтерв'ю, або згадують мене в контексті?..
Після 14 березня 2025 року, коли ми знову успішно атакували москву, нашу роботу практично заблокували – анулювали виписані Генштабом бойові розпорядження, замість москви відправляли бити по якихось сараях і бетонних бункерах, скасовували бойову операцію і наказували зливати паливо з літаків вже на старті.
Було очевидно, що наш підрозділ хочуть ліквідувати, при цьому в інші силові структури не відпускали. У мене не було іншого вибору, як вийти в публічну площину, і відкрито, чесно захищати себе, своїх людей, свої дрони, свій підрозділ, свою сім'ю.
Вся ця історія і лягла в основу заяви в ДБР. Проте на суд мене не пускають. Це точно робиться в інтересах України?.. Це справедливо?..
Я не розумію причин. Якщо тут є якась «вища політика», якісь секретні домовленості з ворогом, таємні пружини – так і скажіть. Просто натякніть. Відпустіть нас з ДПСУ, і дайте нам можливість спокійно воювати.
Згадався ще один фільм, старий, французький з Полем Бельмондо в головній ролі – «Професіонал». Історія про те, як держава кинула свого агента, здала його ворогу з політичних міркувань, а потім вбила, коли він хотів відновити справедливість.
Сумний кінець.

Пишуть, що Україна перебуває на межі гуманітарної катастрофи у зв'язку з російськими атаками на нашу енергетику в умовах надзвичайно холодної зими. А чому наш ворог росія не перебуває на межі гуманітарної катастрофи?.. Давайте розбиратися.
1.
По-перше, тому що ми не ставимо собі за мету гуманітарну катастрофу на болотах і не воюємо з мирним населенням.
Колись, у роки Другої світової війни, британці, як справжні джентльмени, спочатку бомбили тільки військові об'єкти Німеччини.
Але після масових нальотів німецької авіації на британські міста, командувачем стратегічною авіацією був призначений Артур Траверс Харріс, відомий як «бомбардувальник Харріс» і «м'ясник Харріс», який дотримувався тактики килимових бомбардувань німецьких міст.
Головними цілями тепер були не військові об'єкти і промислові підприємства, а німецькі робітники, їхні будинки і їхні сім'ї.
Тільки на Берлін за час війни було скинуто 540 тисяч тонн бомб. Місту було завдано збитків у десять разів більших, ніж Лондону, який бомбили німці.
Кількість жертв союзних бомбардувань Німеччини в роки Другої світової війни оцінюється сьогодні в півмільйона цивільних німців. Цинічна арифметика війни припускає, що ці варварські удари наблизили закінчення війни мінімум на рік і зберегли життя близько 800 тисяч солдатів союзників.
Ми так не діємо, тому на влаштований агресором Холодомор в Україні не відповідаємо Холодомором в росії. Або не можемо цього зробити?..
2.
Противник атакує крилатими і балістичними ракетами, які нам просто нічим збивати, тому що гостро не вистачає зенітних ракет до західних комплексів ППО, а своїх комплексів ППО у нас досі не створено, і дрони-перехоплювачі для боротьби з ракетами не підходять.
Не буду задаватися питанням, де наші крилаті і балістичні ракети, які давно були обіцяні. Це суто військово-технічне питання, яке повинно було б вирішуватися фахівцями, і яке, на жаль, стало інструментом непотрібного піару і частиною великої корупції.
Якби військово-технічними оборонними завданнями займалися профільні фахівці, а не піарники і «волонтери», які окупували вуха перших осіб держави, у нас давно б були і балістичні, і крилаті ракети, і зенітно-ракетні комплекси ППО.
Ну і, звичайно, красти треба менше.
3.
Створити ефективний захист від «шахедів» насправді не так важко – шахеди досить проста повітряна ціль, типу літаків Першої світової війни. Виявляються легко, летять повільно, практично не маневрують у польоті.
Збивати їх можна зенітною артилерією, пілотованими літаками і вертольотами – причому цілком достатньо недорогих спортивних машин для цієї мети, дронами-перехоплювачами і зенітно-ракетними комплексами, оснащеними недорогими зенітними ракетами без головки самонаведення, керованими по радіоканалу за сигналами радіолокатора.
На жаль, ставка була зроблена тільки на мобільні групи, трохи на авіацію, і більше всього на дрони-перехоплювачі, ефективність застосування яких сильно залежить від людського фактора і погоди.
Знову рішення було прийнято не фахівцями, а медійниками, «експертами», «волонтерами» і лобістами інтересів приватних збирачів дронів.
Я не заперечую внесок дронів-перехоплювачів у ППО країни, я постійно говорю про необхідність створення зенітно-ракетної компоненти протидронового щита, як найбільш ефективної. Робота над вирішенням цього завдання ведеться, однак це не загальнонаціональне завдання.
Результат цієї помилки ми спостерігаємо щоночі.
4.
Наші далекобійні атаки не настільки ефективні, як атаки противника по наших містах і нашій інфраструктурі. І в цьому немає провини військових – СБС, ГУР, СБУ, ССО роблять все можливе, однак це знову горезвісне військово-технічне завдання, в якому технічна складова переважно визначає успіх.
По-перше, у нас немає ракет у потрібній кількості, при цьому поодинокі застосування тих же «Нептунів» виявилися дуже ефективними.
По-друге, сегмент далекобійних дронів фактично монополізувала одна приватна компанія, яка лобіює свої інтереси, нав'язує свої можливості і свої концепції, тому ніякої реальної конкуренції ідей, тактики, моделей дронів немає. Тому наші дрони не долітають до москви.

Як нам покращити ППО?..

Хочеться вірити, що у президента, міністра оборони, і самого пана Єлізарова, призначеного на посаду заступника командувача ВПС, є відповідь на це питання.

В мене її немає. Я знаю, що треба робити, проте не знаю як. Не знаю і не повинен знати, які повноваження надані пану Єлізарову. Але точно знаю, що легендарного Лазаря «кинули під танк».

Бо очевидно, що діюча система ППО, незважаючи на всі героїчні зусилля військовослужбовців і наданні матеріальні ресурси виявилася неспроможною захистити країну.

В змаганні з кількістю і підлістю дронових атак ми програли на цьому етапі. Потрібні зміни. І організаційні, і тактичні, і технічні.

Я давно і багато писав, що тільки дронова ППО, ставка тільки на дрони-перехоплювачі не в змозі закрити небо.

Тому що в такої ППО мала скорість реакції, велика залежність від людського фактору і погоди. Добре, що в нас є талановиті пілоти-снайпери, які можуть за ніч збивати десятки шахедів. Проте необхідне стандартне, автоматизоване рішення, високого ступеня готовності, яке легко масштабувати.

Рішення повинно бути комплексне - зенітна артилерія, мобільні групи, дрони-перехоплювачі, радари, літаки і гвинтокрили перехоплювачі, і обовʼязково вітчизняні зенітно-ракетні комплекси, на кшталт російського «Панциря», з дешевими ракетами, здатні ефективно боротися з шахедами, КАБами і крилатими ракетами.

Ось зі цією останньою найважливішою компонентою у нас поки проблема - вітчизняного ЗРК немає, хоча система типу «панцир» не дуже складна, і таки системи розроблялися ще у роки Другій світовій війни, і в нас були свої нароботки, скажемо система з ракетою РК-10 від КБ «Луч» ще на початку війни. І зараз роботи над ЗРК ведуться різними колективами.

ЗРК можна зробити і треба робити. Бо ніде в світі не робиться ставка тільки на дрони-перехоплювачі.

Це можна зробити, але прийдеться подолати лобі виробників дронів-перехоплювачів. Або знайти інші джерела фінансування. Бо потрібні сотні мільйонів гривень на розробку і виробництво ЗРК.

Зможе це зробити Єлізаров, є в нього повноваження на це - невідомо. Впевнений, що в нього є своя стратегія укріплення ППО. Тож побажаємо йому успіху, а нам витримки.

На фото - випробування української універсальної ракети РК-10 ще в 2021 році.

Кривава водохреща 2014 року на Майдані. Ми тоді билися за свободу. І зараз бʼємося за свободу. Дехто дарма думає, що це через їхню владу, телемарафон, єдність, ТЦК і бойові виплати. Але це не так. Свобода коштує значно дорожче.

Привид Єрмака відчувається повсюди - десь у кадрових призначеннях, десь у рішеннях уряду, десь в тексті відосіків, «по-дебільному» написаних. Я дивуюся цім людям, які змогли налаштувати всіх проти них. Я не про виборців, більшість яких дійсно може проголосувати за ікону, особливо за кордоном. Я про розумних, незалежних, активних. Небажання ні з ким ні про що домовлятися - візитна картка єрмаковськоЇ влади. Пацани заможні і пихаті. Але це все ненадовго. Ідуть інші часи.

Підтримую. Той самий випадок, добре мені знайомий, коли на словах, на папері, навіть в наказах головнокомандувача і указах верховного головнокомандувача нібито все добре і правильно, а в реальності - не працює. Система «ставить блок» тобі, твоїм людям, твоєму підрозділу, твоїм досягненням, твоїм планам, і самої перемозі у війні. І хоч головою о стінку бійся, і мало кому цікаво, тому що в телемарафоні такого не покажуть.