Під Волновахою, Донецька область. 2014. На пляшку горілки зв | Євген Карась
Під Волновахою, Донецька область. 2014.
На пляшку горілки зв‘язківці міняють гранати, патрони. Пропили все що могли. Інколи ми думали вони вмерли. Так і лежали без свідомості годинами поверх бронетехніки на сонці.
Якось поруч зупинили на перевірку автобус. Цивільні вийшли і не знали, що за метр в низині в кущах велика будка, де сплять зв‘язківці.
Справляють нужду прям на будку.
- Зоря Кукушке, прійом, прійом. Хлопці, ваш домік обссикают. Вийдітє. - наш спостерігач пробує врятувати «колег» попередженням рації».
П‘яне тіло виходить з дверей. І не може зробити оберт голови вліво чи вправо аби побачити звідки пісяють на будку. Тіло хитається. Махає рукою, заходить назад в будку…
Майорськ, Донецька область. 2015.
- Танкісти напились. Виїхали. Еге-гей. Нас не увідомили ясно. Два слова могли сказати. Десять секунд витратити аби попередити…
- І?…
- Зробили два постріли. І тікати. А наші лаштували укриття нагорі, грунт сам бачиш камені. Ворог у відповідь по танку швидко вальнув. Наші не попереджені, двоє загинуло… А ті бухі.. Що їм. Поїхали собі.
Часів Яр, Донецька область. 2016.
Комбат тримає кілька вічно п‘яних у ямі. Бігали зі зброєю по місту. Один згубив автомат. Одного алканавта випустили з ями на третю добу - написав заяву «підрозділ не дає йому воювати і …. комбат алкоголік». Постік форсять соцмережі. Батальйон читає і регоче. Показують мені «чого до алкоголіків приїхав, Жека?»
Київська область. Весна 2022.
Танк ЗСУ їде до групи бійців.
Бійці махають руками. Ворога погнали геть.
Танк стріляє в упор по наших солдатах… Ціле відділення загинуло. Екіпаж виявився п‘яний. Ми всі бачили те відео…
Донецька область. Листопад 2022.
Наші волонтери збилися зі шляху. До фронту дванадцять кілометрів.
Спитали в селі де дорога до точки зустрічі.
Вилазить в стельку п‘яний персонаж, смикає затвор, наводить автомат на авто «Ви дівєрсанти».
Йому боєць з екіпажу показує воєнні документи.
- Мнє пох ваши бумажкі, ви ДееРГе, - хитаючись каже тіло.
Плюнули, поїхали. Пощастило, що не випустив чергу в спину.
Житомир. Березень 2023.
Російське ІПСО заганяє аудіо(записане в січні 2023 у в/ч в Дніпрі), де бійцю хамлять за якийсь візит полковника про який боєць не попередив.
До аудіо додають відео з Житомира, де рядового б‘є ногою командир роти.
Ротний записує відео, що покарання готовий нести, але п‘янства на службі - ніколи.
Ротному світить зараз 12 років тюрми, бо всі вважають «побив строковика за якогось полковника»(аудіо з Дніпра). Бо всі думають аудіо і відео вкинуті в соцмережу єдині.
На ділі строковик двічі напивався і утікав з навчального центру, наводячи шухер на всю базу.
Строковик не поїде на війну, бо строковик. На відміну від інших бійців у в/ч хто мобілізований.
Але атмосфера навчання роти, де кілька осіб бухають і втікають час від часу з в/ч - феєрична.
Нью-Йорк, Донецька область. Березень 2023.
Спустілий район звідки втекли усі окрім торгаша самогоном. Той радо пропонує товар солдатам. До передової 4-5 кілометрів.
Бійці ЗСУ проводять профілактику з баригою. Вочевидь «порушують закон».
- Дискримінують права дрінкерів!
- А шо? Є покупець - є продавець! Це законно!
- А може в бійця друг загинув і має хильнути?!
…
Ні. Бухло на війні - смерть.
П‘яні люди зі зброєю - смерть. Всім.
Спочатку хтось загине. Потім хаос. Потім ворог вб‘є всіх хто виживе.
…
Сідаю в поїзд на Київ. Березень 2023.
Поруч сидить на сумці п‘яне ніби цивільне тіло. Падає, але поволі підводиться.
- Він з вами в купе, - каже провідниця.
- «Абажаю бєзобразіє», - крутиться у мене в голові.
Думаю поїздка скінчиться, що компаньйона акуратно викину з вагону там, де буде видно, що біля колій рівненька поверхня. Щоб не вбився. Я добряк!
- Ти нє панімаєш… У мене друг погіб… - каже п‘яний.
- «Ну вже хоч так», - думаю.
- Ні. Я. Все. Дуже. Добре. Розумію. Про загибель побратимів. - кажу.
- Угу… А што ти панімаєш, б…дь… Я да, випіл много, час назад узнал… Погіб.. - знаходить як об‘єкт подразнення провідницю.
- У мене чоловік на війні загинув. - сухо відповідає провідниця.
Настає пауза.
