Поліна Кулакова, 'Дівчина, яку ми вбили' #рецензіїнакниги | Влада та овершерінг
Поліна Кулакова, "Дівчина, яку ми вбили"
#рецензіїнакниги
Заінтригувала обкладинка, зацікавив опис, бо українських триллерів я ще не читала. Книга про группу молодих людей, що разом зростали в Івано-Франківську. У підлітковому віці вони стали свідками нещасного випадку - на їх очах померла дівчина. Після цього їх дитинство заграло зовсім не яскравими барвами, а навпаки, чимось темним та важким, як шахтний пил.
Їх стосунки трансформувались з роками, а згодом вони подорослішали та втратили зв'язок. Але одного дня вони вирішили зібрати стару компанію та вирушити на рибалку в тихе та безлюдне місце.
Звісно, нічим хорошим це не скінчилося - це ж триллер. На невеличку галявину зійшли сутінки і хтось почав вбивати хлопців одного за одним. Хто це зробив, і в чому винні хлопці?
Книга мені сподобалася, але сподобалася лише на четвірочку. Я люблю класичні горрори з класичною зав'язкою, але я люблю, коли все розвивається поступово, та без гучних плот-твістів. Нехай краще кінець історії буде передбачуваним, але грамотно зробленим. Тут у мене виникло почуття, ніби авторка намагалася нашвидкоруч закінчити цю історію.
Швидко читається, розважить любителів жанру. Сподобався стиль письменниці, у мене ще "Усі їхні демони" від неї лежить, буду теж читати.
Поціновувачам класичних жахів, тим хто шукає щось легеньке на пару вечорів - так.
Любителям складних речень, важких описів, новаторських книг з глибокими героями - ні.
