​​ОГІРКИ Ростуть лозини огірків, Плетуться по садовій сітц | Христианская поэзия📝

​​ОГІРКИ

Ростуть лозини огірків,
Плетуться по садовій сітці.
Їх листя -- ніби щит живий,
Міцний, зелений і величний.
Рясні дощі їх полили,
Тож потяглись вони угору.
Чекаю на хрусткі плоди,
Які повинні бути скоро.
Але, що помічаю я?
Під листям лиш жовтенькі квіти,
І зовсім зав'язі нема.
О, розпач! Що тепер робити?
Таке насіння продали --
І я врожаю не побачу.
Та добре, що є сорт другий,
Плоди на котрих зріють вчасно.

Я зараз не про огірки --
На жаль, є й люди пустоцвіти.
Їх Бог з любов'ю насадив,
Й весь час продовжував любити.
Життя присвоїли ж собі,
Великим листям розрослися,
Минуло літо, ну а плід
Хіба що де-не-де з'явився.
Як огірки, плелися вверх,
Дощами й сонцем смакували,
Життя пройшло , і що тепер?
Що Бог із ними зробить далі?
Я на городі на своїм
Лозини ті повиривала.
То для картоплі зайва тінь.
Шкодую, звісно, -- труд чималий.

Та люди -- це не огірки,
У них жива душа безсмертна.
Тому Бог довготерпить їх,
Не хоче віддавати пеклу.
Для кожного надія є --
Христос, Який усіх прощає.
Насіння сіє Він Своє,
В нім пустоцвітів не буває.

Автор: Тетяна Пекур