Доброго дня Любий Лікарю Справжня біозброя. Справжня українка | "Здравствуйте, доктор!" Письма войны.

Доброго дня Любий Лікарю
Справжня біозброя. Справжня українка
У нас качки сидять на яйцях і вже пішли каченята. Одна качка дивна, ну зовсім дивна, як наклюниться яйце вона його починає трясти і в результаті або з гнізда викидає нахолоняти, або вбиває каченят. Ми не розуміємо, що з нею. Ми вже дивилися на неї і питали, чи не їла вона часом окупанський сухпайок. Ох що витворяли люди в селі після окупаційної гуманітарки це ціла історія. Я колись збируся думками і розповім в окремому листі. Так от довелося нам кожні півгодини бігати і перевіряти як каченята, викинула - швидко із яйця дістали і під качку,щоб гріла. Каченят приймала. Але на ніч забирали, бо в цьому дворі довго ніхто не жив і криси можуть бути. Тож не ризикували. В хаті перший час були доки окріпли. Далі ми зробили щось схоже на парник тільки із сітки, і тепер каченята в ній на травичці на вулиці. Один знайомий дізнався, що ми хочемо качок і в якихось людей випросив нам 5. Ті люди з ним особисто приїхали з нами познайомитися. Люди такі щасливі, що біженці не пред'являють претензій і не вимагають допомогу. А хочуть своє тримати, що готові подарувати принести, тільки б тримали, тільки б працювали. І інших не тероризували. Мені в обличчя казали, що біженці дуже рідко себе так поводять як ми. В основному дивляться з простягнутою рукою. Я думаю, що та людина перебільшує.
Друга качка справжня українка. Сидить тихенько. При спробі підійти вся аж роздувається і відганяє. Ну і роби своє, ми тебе чепати не будемо. От так тихенько і 7 каченят вивела. Ми й не зрозуміли коли. Помітили коли вони почали пищати, через те, що качка почала на них наступати. Ми за ящик і швидко, щоб забрати( ми хочемо, щоб ще виводок висиділа). Ох, ну це етнічна українська качка, що вона нам влаштувала. У мене не те що руки подряпані, у мене щока поцарапана. А сестра коли намагалася її затиснути і заспокоїти, взагалі як ото в капкан потрапила. Качка схопила її за хустку, і затисла клювом разом із волоссям. Я півгодини намагалася розчепити клюв і сестру звільнити. Та каченят забрали. Тепер сплять в купці. Одна уже гуляє з качуром. О ви б бачили качура, коли його до качок два тижні не пускали, а тут одну випусти, щей до нього підкинули. Я думала качури посміхатися не вміють. Як я помилялася. Такий щасливий. Оту дивну качку, що вбивала каченят піднесли до дітей, вони до неї біжать сюркочуть, а вона відвернулася і побігла. Дивна істота. А он етнічна ледве в загороду не заскочила. Кажу ж справжня українка.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район