Хрестос Воскрес. З Великоднем Вас земляки. Любий Лікарю, ми ви | "Здравствуйте, доктор!" Письма войны.
Хрестос Воскрес.
З Великоднем Вас земляки.
Любий Лікарю, ми виявили нову проблему.
Коли були в заблокованому селі окупанти перекрили нам продовольче постачання. Моя родина не голодувала, але через відсутність електрики і розбитий димарь приготування їжі перетворилося на каторгу. Не завжди картопля була повністю проваренна. А каша скоріше розмочена у воді ніж зварена. Хліб не міг пропектися і ми їли ці гецики бо іншого не було. Їли сховавшись в куточках, боялися щоб навіть плямкання почув хтось. Минулорічну пасху село було в окупації. По вулиці ходили окупанти, а я носила півкирвича в кишені. Навіщо, відбиватися, раптом хтось захоче забрати літру молока яку батьки дадуть, або краюшок хліба, у батьків груба нормально функціонувала і вони нам трохи давали. Діти їли, але без апетиту.
Коли виїхали кидалися на хліб і суп. Раділи добре проготованій картоплі. Коли ми переїхали на місце де живимо зараз, у нас нічого не було. Жили тим, що дадуть і тим що купимо. Більше ніж в блокаду, але менше ніж на своєму. Так прожили осінь і зиму. Зараз ми перемололи кукурудзу в муку. Пішла зелень. Я почала сама пекти, звичайно далеко до рівня забезпечення в Залимані. Але зараз уже по хліб в магазин не ходжу і відсотків 20 забеспечую себе самостійно. Раніше гуманітарку давали рідко і небагато. Зараз нам добре допомогли і місцеві і волонтери. Я їм безмежно вдячна. Але племіниця зрозуміла як маніпулювати дорослими, тіткою і мамою у неї не виходе, але всіма іншими крутить ідеально. То пригостять. То у батька гроші випросить. І починається.
Їсть, постійно їсть. Вдома дали і заховали( щоразу у новому місці, навіть не знаю як вона виявляє старі сховки). Їсть, їсть, їсть і не може зупинитися. Доки не почне рвпти. Не можу приготувати суп. Моркву тримаю в зубах, потерла і швидко в зажарку. Не зроблю так з'їсть. Швидко порізали цибулю заховала, бо з'їсть, поріжиш наново не сховаєш - з'їсть. І так все. Ми говорили в школі. Там стоять над нею - з'їла свою порцію за руку і швидко в клас. Затримається - у інших дітей хліб ну візьме. Купила не пасху солодкий порошок для глазурі і присипку, я випекла пасхи намащувати- нема, трішки присипки лишилося. Педіатр як гуманітарки дав вітаміни. Приїхали додому поставила торбу і побігла управлятися, заходжу- одна баночка виїджена. Закрила в кухню під замок.
Так і раніше у неї був гарний апетити. Після жахів в Залимані я помітила, що спостерігається у неї переїдання. Але все стало нестерпним коли ми ішли додому і вона побачила шахеда. Через деякий час було чути вибухи. Після того ситуація стала неконтрольованою.
Син почав постійно щось бубніти під носа.
А племіник почав сильно скидувати вагу.
Сподіваюся скоро війна закінчиться і я зможу заспокоїти своїх дітей. І в них закінчиться нервове переїдання, бурмотання, стресове схуднення.
Цей Великдення набагато спокійніший ніж попередній, сподіваюся наступні будуть теж такими.
Щастя всі. І спокійного Великодня.
Слава Україні
Катерина Ізюмський район
