2023-01-16 23:48:28
колись я дивилася на книжкових блогерів і мріяла про великі книжкові полиці, що мали всю історію мене як особистості. щоб я могла підійти до них і годинами обирати, що взяти прочитати, а потім повертатися до них спиною з думкою, що так нічого і не знайшла. зауважу, що тоді в мене була єдина книжкова полиця, а книгу я могла купити тільки раз на тиждень, якщо а) це мені дозволяла ціна, б) книжковий був відчинений, в) я знайду десь впевненість запитати про те, що я шукаю, у продавця (до зустрічі з нею я завжди готувалася, щоб не помилитися у слові, хоча голос тремтів, тоді у мене була постійна тривожність). ще зауважу, що за раз я купувала тільки одну книгу, а потім страждала цілий тиждень, чекаючи свого автобуса номер 125, які вже, на жаль, не ходять, щоб проїхати годину заради запаху книг.
пройшло три роки, у мене купа книг, вони не влазять в шафу, довелося викинути старі речі звідти (зошити і всіляке лайно зі школи, p.s. єдине, що залишила, це психологічну травму за одинадцять років). книги у мене тепер скрізь: на підлозі, ліжку, для них навіть є алтар, у галереї (навіть більше за моїх селфі), у нотатках, у зошитах з великими списками того, що мені треба встигнути прочитати.
книги скрізь… і коли я обертаюся назад (що роблю я дуже рідко, адже хто хоче дивитися на ті страждання, коли у тебе усього лише одна книга?), я не можу повірити скільки всього пройшла.
вип’ємо за це.
153 views20:48
Х
