Підбиваючи підсумок цього лонґріду: — Перехід на українську м | его з лего 🇺🇦

Підбиваючи підсумок цього лонґріду:

— Перехід на українську мову у побуті та онлайн просторі був надзвичайною ідеєю, від якої я досі отримую тільки плюси (впевненість, новий досвід, формування нових нейронних зв’язків, потяг до вивчення інших мов тощо).

— Помилки, суржик, недорікуватість нормальні, але це легко виправити, маючи на це бажання.

— Мова структурує нашу психіку. Від того, що і як ми кажемо, яким інструментом (мовою) користуємось, залежить усе навколишнє.

— Хто ще досі вагається / не хоче — вагайтесь і не хотіть далі, ваша справа

пс. Пам’ятаю, як знайома запитала мене: “А чи засуджуєш ти мене, що я деколи спілкуюсь з тобою московською, бо мені складно українською?” Я відповіла поспіхом, проте, досі вважаю це найкращою відповіддю: “Не засуджую. Але я ціную те, що ти намагаєшся бодай трішки говорити українською”. Чомусь цей смол-ток досі викликає теплоту всередині.