На хресті слова розіп’ятий Цвяхами літер, Один,— Яким же крико | его з лего 🇺🇦

На хресті слова розіп’ятий
Цвяхами літер,
Один,—
Яким же криком ще маю кричати
Крізь історії чорний вітер,
Страшної епохи син?
Яких ще віршів вирізувать
З кривавого м’яса днів?

Які породити слова?

Світ встав увесь із заліза
В гострих лезах огнів:
Від електрики смерклися очі,
Від заводів гудить голова,
Безголоса душа лише хрипко регоче
Та божевільне співа.
Над хвилями юрб, над поверхами натовпів п’яних,
Зі скель хмародряпів дивлюся в бездонну ніч.
Раною рота кричу в тумани, в тумани,
Просвердлюю морок вогненними свердлами віч,
А пустеля людська лиш луною порожньою гука,
Серце світу розмірено гупає в тілі машин;
І жадного згука.

Один.

(с) Євген Маланюк, 1924.