Ліси дихають спокоєм. Кожен листок, тремтячи на вітрі, співає | Чаювання із Петром

Ліси дихають спокоєм. Кожен листок, тремтячи на вітрі, співає нам пісню природи. У місті їхні голоси не так чітко чути, проте на відстані від галасливих доріг ми можемо відчути, як кавалькади деревних крон наповнюють свідомість умиротворенням.

Практика: Вслуховування

Вийдіть рано-вранці на вулицю, в парк або ліс. Сядьте там, де вас ніхто не потурбує, і закрийте очі. На кілька секунд затримайте дихання, зробіть глибокий вдих, потім на кілька секунд затримайте дихання, глибоко видихніть. Повторіть цикл кілька разів, поки не відчуєте, що бадьорість і розслабленість перебувають у балансі у вашому тілі. Всі думки і образи, що приходять, - просто фон. Ваше завдання уважно прислухатися до навколишнього простору.

Що б це не було - шум кондиціонера, звуки машин, що проїжджають на відстані, спів ранкових птахів, або ж гавкіт собак. Просто слухайте. Дихайте та слухайте. Дихання може бути природним або циклічним, проте уникайте зайвої перенапруги легень та діафрагми, постарайтеся дихати легко, але досить глибоко, щоб наситити себе киснем.

Коли ви зможете розрізнити шелест листя, спів птахів, та інші природні звуки - довіртеся їм, уявіть, що видає цей звук, у найдрібніших деталях відновлюючи внутрішнім поглядом механіку звуковидобування. Не йдіть надто далеко у спостереження за відчуттями. Відпускайте та перемикайтеся.

На фінальному етапі у вас має скластися цілісна динамічна картина того, що відбувається, де ви знаходитесь у власному центрі. Тепер ви знаходитесь в контакті з місцем та його мешканцями, і можете почати свої духовні роботи, якщо забажаєте. Про них я напишу докладніше трохи згодом.