Ратифікація стамбульської конвенції Президент вніс до Верх | Спілка мертвих юристів
Ратифікація стамбульської конвенції
Президент вніс до Верховної Ради законопроєкт про ратифікацію Конвенції. Наразі це найвищий стандарт і саме комплексне рішення щодо запобігання й протидії домашньому насильству. І ратифікація це дуже важливий крок вперед.
Чого національного закону недостатньо?
Конвенція спирається на системний підхід, коли насильство розглядається не як проблема між людьми, а як на порушення прав людини, відповідальність за регулювання яких лежить на державі й інших соціальних інституціях.
Трошки історичного екскурсу.
Україна є однією з країн авторок цього міжнародного документу про запобігання насильству проти жінок, домашнього насильству та боротьби з цими явищами.
10 років тому Україна підписала цей документ, але досі не ратифікувала.
Що ж робить цей документ? Конвенція юридично зобов’язує краіни створити правову базу для боротьби з насильством.
Кого захищає?
Будь кого: жінки, чоловіки, діти.
Що криміналізується?
Сексуальні домагання, психологічне насильство, переслідування (сталкінг), примусовий шлюб, примусові аборти, тощо.
Що ж там прописано?
• Захист громадянок й громадян від всіх форм насильства;
• Покарання кривдників та кривдниць;
• Профілактика скоєння насильства;
• Реакція на скоєння насильства від державних органів
Нє ну ясно, але можна приклади? Можна) Це навчальні програми для працівників й працівниць поліції, медичних та соціальних служб, освіта в школі, наявність шелтерів (1 місце в шелтері на жінку з дітьми на 10 тис населення), програми щодо покарань, програми з контролем над гнівом, тощо.
Чого ж не ратифікували раніше? Конвенція оперує таким терміном як «гендер», що викликає занепокоєння в релігійної та «традиційної» спільноти. Також приписуються ідеї, яких нема в конвенції: просування лгбт+ та одностатевих шлюбів.
Ратифікація Стамбульської конвенції це не тільки важливий крок в сфері захисту наших громадян, а ще й питання цілісної євроінтеграції.