Порг против Макинроя

2021-01-12 16:58:33 Мабуть, це все загальна атмосфера хтонічних жахіть, яка заполонила 2020, але весь минулий рік у мене пішов під знаком творчості Г. Ф. Лавкрафта та історій про його похмурий і зловісний світ. Не можу себе назвати фанаткою самого письменника — ну вже надто він був неприємною людиною. Але мене зачарувала моторошна атмосфера маленьких консервативних рибацьких поселень Нової Англії та жахливих монстрів, які причаїлися десь під поверхнею мутних вод океану. Уся ця мокра від дощу бруківка, густий туман і темні коридори Міскатонікського університету, давні артефакти та навіжені культисти — на фоні абсурдних реальних новин читати про усе це було навіть затишно.

Але ось цікавий момент — хоча Лавкрафта доволі мало екранізують напряму (хоча дуже раджу, наприклад, нещодавню адаптацію «Позаземного кольору» з Ніком Кейджем), його світ регулярно фігурує в коміксах, літературі, відеоіграх і (набагато рідше) в кіно. Тож контенту мені поки вистачає. Ось днями, наприклад, натрапила на класичний комікс The Courtyard Алана Мура, в якому фігурує трохи осучаснена, але більш ніж Лавкрафтівська історія. І це справді класний самостійний твір, який працює не лише завдяки відсилкам до творчості старого Говарда Філіпса. До речі, в «Двору» є два сиквела — «Неономікон» (який скоро вийде українською!) і трохи масштабніший «Провіденс». Усі три коміксах варті уваги, хоча малюнок в них... ну, скажімо, типовий для аватарівських коміксів початку 2000-х. Зате поєднання ідей Мура та Лавкрафта — справді якийсь шалений позаземний коктейль!

А ось геть новий комікс Miskatonic, який стартував восени минулого року, виявився якимось ніяким, навіть попри цілком симпатичну візуалку. Так, там ніби є якийсь базовий екшн, загадки і містика, але поки що я його читаю лише через надію, що далі буде краще. Открыть/Комментировать

2020-12-29 23:14:26 Дивлюсь ось на новини української комікс-індустрії і прям серденько співає — он Мальопус, наприклад, анонсували переклад одного з найкращих супергеройських коміксів останніх років, безмежно іронічне і стильне «Соколине око» Фрекшна і Ахи! Не буду вчергове розповідати, за що я шалено люблю цю історію, але якщо ви її ще не читали, то ви справді in for a treat, я навіть трішечки заздрю.

Ось би зараз ще хтось взявся за культові хіти Image (наприклад, за Sex Criminals чи за Wicked and Divine) і я б взагалі плакала від щастя. А пам’ятаєте ті темні і сумні часи, коли з коміксів українською були хіба що якісь «Смурфи»?

https://www.facebook.com/2129865880404036/posts/3625702520820357/?d=n Открыть/Комментировать

2020-12-16 19:16:14 Надзвичайно крута новина — видавництво Vovkulaka випустять легендарний, неймовірний, величезний комікс «Із пекла» українською! Ще й перекладатимуть саме неймовірно красиву кольорову версію, в якій лише сто сторінок займають коментарі Алана Мура.

«Із пекла» — мабуть перший комікс, який спадає мені на думку, коли говорять про «серйозну» графіку. І навіть не тому, що це похмура і кривава історія про найвідомішого серійного вбивцю Великобританії, а просто тому що це навіть не трилер і не горор, а повноцінне історичне дослідження теми. Факти, дати, імена, теорії — у цьому коміксі більше інформації про вбивства у Вайтчепелі (Різник, здається ж, оперував саме там?), ніж у будь-якому документальному фільмі чи подкасті на цю тему.

Ну і взагалі шалено круто, що нарешті український ринок коміксів став настільки сміливим, що видавці беруться за такі великі і дорогі проєкти. Значить, нарешті формується великий прошарок читачів, для яких мальопуси — не просто забава для дітей, яку можна купити на виході з «Книгарні Є», а щось, на що не шкода витрачати гроші. Так чи інакше, я страшенно радію і сподіваюсь, що далі ситуація буде лише покращуватися, навіть попри усі карантини і економічні проблеми, які на нас вивалив 2020 рік. Открыть/Комментировать

2020-12-03 16:51:01 Открыть/Комментировать

2020-12-03 16:50:56 Що може бути більш романтичним за... «Бетмена»? Окей, пригоди холоднокровного Брюса Вейна зазвичай складно назвати дуже милими. Зазвичай. Бо ви ж пам’ятаєте, як пару років тому Том Кінг розкривав складні, але надзвичайно емоційні (і let’s be honest — до біса сексуальні) стосунки Бетмена та Жінки-кішки у своєму рані? Якщо вам сподобалась уся ця шалено контраверсійна історія з шлюбом Вейна, то ви точно оціните нову міні-серію Batman & Catwoman. Поки можна прочитати тільки перший випуск, але новий комікс Кінга виглядає багатообіцяючим — тут багато ностальгії, ще й переплітаються три історії з минулого, теперішнього та майбутнього Селіни та Брюса. Правда, поки складається враження, ніби в ці 22 сторінки спробували увіпхати аж надто багато матеріалу, і загальна історія поки вимальовується трохи туманно.

Ну, зате центральна пара виглядає неймовірно гаряче. Так, навіть гарячіше, ніж можна було б очікувати від двох закоханих супергероїв, які постійно ходять в костюмах зі шкіри та латексу. Добре, що комікс видає «дорослий» імпринт DC Dark Label. Открыть/Комментировать

2020-11-22 16:49:14 Открыть/Комментировать

2020-11-22 16:47:25 Чим ближчі різдвяні свята, тим частіше мені потрапляють на очі підбірки на кшталт «десять коміксів, які стануть ідеальним подарунком!» чи «10 коміксів, які сподобаються людям, які взагалі не дуже люблять комікси». І щоразу в мене це викликає дуже змішані почуття. З одного боку, чим частіше люди даруватимуть одне одному комікси, тим крутіше — цю індустрію треба підтримувати, інакше як вона взагалі виживе у ці непрості і хаотичні часи? З іншого — мені якось складно повірити, що є хоч один комікс, який гарантовано сподобається будь-якому читачеві. Хтось любить наукову фантастику і яскравий, гіперболізований малюнок, хтось — дивакуваті гіпстерські історії та меланхолійні акварелі. Навіть «Піщана людина», на яку моляться ну дууууже багато моїх знайомих, і яку я суб’єктивно вважаю чи не найкращим коміксом в історії, подобається далеко не всім. Так, у це складно повірити, але я особисто зустрічала тих незрозумілих мені людей, які читали перші два-три тома, байдуже стискали плечима і сором’язливо казали, що не побачили у цьому коміксі нічого «аж такого». It happens.

Тож я все більше думаю над коміксами, які, можливо, сподобається не усім-усім-усім, але цілком можуть стати хорошим подарунком для людей з доволі специфічними інтересами і смаками. На жаль, деякі з них можна знайти хіба що на Амазоні, і ви можливо і не встигнете придбати їх до свят (наступного року я почну складати цей список раніше!), але мені дуже хотілося б, щоб ці комікси знайшли трохи ширшу аудиторію та потрапили до рук читачів, які закохаються в них з першої сторінки.

Перший в моєму списку — комікс Hungry Ghosts легендарного американського повара, журналіста, письменника, телеведучого і просто неймовірно крутого чувака Ентоні Бурдейна. Якщо ви цікавитесь кулінарією чи подорожами, то точно мали про нього чути — Бурдейн свого часу прославився як такий собі невпинний революціонер у світі їжі, Хантер Томпсон кулінарної журналістики і рок-зірка тревел-передач. І його слава не пов’язана з тим, що Бурдейн був найкращим поваром свого часу (він сам визнавав, що у світі та навіть одному лише Нью-Йорку є дуже багато набагато більш талановитих шефів), а з тим, наскільки пристрасно і саркастично він писав та розповідав про їжу, її приготування та таємне життя ресторанних кухонь. Його книги — не лише класні посібники з, наприклад, класичної французької кухні, але й путівники життям, збірники трешових та шалено смішних історій. І комікс Hungry Ghosts — чудова ілюстрація цієї філософії. До збірки входять трохи моторошні мальовані історії, сфокусовані навколо теми їжі та її впливу на наше життя. Кровні помсти, жахливі злочини, амбіції та драми — усі ці сюжети якось пов’язані з кулінарним мистецтвом ТВ їжею. Крім самих історій до збірки увійшли улюблені рецепти Бурдейна. Наприклад, його неймовірний (але не дуже простий, раджу відкласти для нього цілі вихідні) токійський рамен з наваристим подвійним бульйоном та обсмаженим у місо-пасті свинним фаршем.

Не гарантую, що цей комікс сподобається абсолютно усім читачам, але якщо ваші друзі раптом дуже люблять металічний брязкіт гострих кухонних ножів, запах свіжоспеченого хліба та пекельний жар розпеченої духовки, то обов‘язково познайомте їх з творчістю Бурдейна. І його комікс — класний крок у цьому напрямку. Открыть/Комментировать

2020-11-20 15:16:39 Новина перша: Something Is Killing The Children Джеймса Тініона — один з найкращих горор-коміксів 2019-2020 років. Неймовірно атмосферний, справді страшний і по-похмурому іронічний — якщо ви раптом любите історії в дусі «Дивних див», то мерщій беріться за нього.

У центрі історії — невелике містечко, в якому раптом починають зникати діти. Коли туди приїздить мовчазна дівчина з ексцентричним іменем Еріка Слотер (slaughter буквально перекладається як, наприклад, «різанина»), місцевим складно повірити, що вона ніяк не пов’язана з цими жахливими злочинами. І вони у чомусь праві — Еріка справді має стосунок до цих жахливих подій, але геть не такий, як усі чомусь думають. Річ у тім, що вона полює на монстрів, і її несподівана поява — єдине, що може врятувати містечко та його підозрілих мешканців.

Новина друга: я (ніби) повертаються в ефір. Так, знаю, про канал усі вже давно забули, та й перехід на українську напевне відлякає частину старих читачів. До речі, якщо ви раптом пам’ятали про цей канал протягом усього періоду моєї безкінечної відпустки, то я навіть не можу словами передати, наскільки я вам вдячна! Це справді неймовірно приємно і дуже мотивує. Чесно.

Так ось, я спонтанно вирішила, що треба повертатися до своїх джерел і потроху відновлювати канал. Зрештою, не завжди вистачає сил швидко писати повноцінні комікс-огляди на Vertigo, але регулярно хочеться вставити свої п’ять копійок у попкультурний дискурс. Тож старатимусь напіврегулярно нагадувати вам (і собі!) про хороші нові комікси, видавати свої непрошені hot takes і фіксувати спостереження, які спадатимуть на думку. Открыть/Комментировать

2019-01-20 00:08:09 «Стекло» — как двухчасовой монолог чувака, который не читал ни одного комикса, не слышал о Нолане, но прочитал на википедии, что Метрополис — аллюзия на Нью-Йорк и очень собой гордится. С тех пор, как я в тиндере написала, что интересуюсь комиксами, мне регулярно пишут такие ребята, поэтому потратить вечер на просмотр такой тирады было не лучшей идеей. Зато знаю, что не зря все коллеги так ополчились на М. Найта Шьямалана, не зря.

Безусловно, МакЭвой молодчина, выдаёт невероятную актерскую игру, но толку мало — благодаря странному сценарию, он просто повторяет то, что мы видели в «Сплите». Самое удивительное — то, что хотя режиссёр тратит почти полфильма на экспозицию, не посмотрев предыдущие две ленты, вы ничерта не поймёте.

Тем более, какая разница, кто как играет, если персонажи плоские, а диалоги на уровне «а вы знали, что супергерои — метафоры человеческой борьбы?» и «свет — это круто!»? Даже драки поставлены как-то косовато — Шьямалан так увлёкся своей любовью к пафосным крупным планам, что на экране во время экшн-сцен одно сплошное месиво.

Нет, я понимаю, что господин М. Найт когда-то сделал великое дело для супергероики — поставил неожиданно реалистичный и мрачный фильм о супергероях в то время, когда все ориентировались на китчевую готику. Но сейчас, когда все наизусть знают «Темного рыцаря» и «Хранителей», снисходительно-поучительные потуги Шьямалана выглядят смешно. Нет, серьёзно, в одной сцене героиня Ани Тейлор-Джой дрожащим голосом восклицает что-то вроде «а вы вообще знали, что Супермен изначально не летал?». И все вокруг, ясное дело, замолкают и с уважением на неё смотрят — это она им убедительно аргументировала то, что супергерои могут действительно сковываться среди нас. Уф, как свежо. Открыть/Комментировать

2019-01-15 20:35:34 Минутка очевидных спойлеров: смотрите, кто вернулся после щелчка Таноса.

Sony представили первый тизер картины Spider-Man: Far From Home, который по хронометражу годится на полноценный трейлер.

Примечательно, что в ролике уже показали будущего антагониста Спайдермена — Мистерио, которого сыграл Джейк Джилленхол.

Тизер: http://bit.ly/2TL15fk Открыть/Комментировать