ваш Войт

2022-08-14 21:23:26 ​​Текст не мій, знайшов десь на просторах інтернету.
Мовою сучасної притчі.
⠀
Якось йшов українець із СРСР до Європи, але напали на нього божевільні роZбійники, пограбували і залишили лежати ледве живим.
⠀
Тією дорогою їхав патріарх Кирил. Побачив і сказав: «а не треба було виходити з СРСР, ось воно йому і відгукнулося, розкольнику слов'янської єдності» — і поїхав до храму Христа Спасителя думати, як краще імітувати незалежність УПЦ МП.
⠀
А поряд проходив помазаник божий єпископ Ряховський, подивився, подумав «так йому й треба, майданутому безумцю, який підтримував антиконституційний переворот, покарав нарешті Бог нациста» — плюнув і пішов на роботу в РОСХВЄ, готувати проповідь для держдуми росії на тему «как убивать с любовью».
⠀
Потім дорогою проїжджав гейропеєць.
Побачив побитого українця, шкода йому стало бідолаху — і забрав його до Європи, поселив до апартаментів і сказав: «Нехай живе тут безкоштовно, та ще й матеріальну допомогу йому виділимо, забезпечимо безкоштовною медициною, та потім спробуємо знайти роZбійників».
⠀
І запитав Ісус росіянина: «Хто з цих трьох, думаєш ти, був ближній до українця який попався роZбійникам?».
І відповів росіянин: «Той, хто вчинив йому милість».
Тоді Ісус сказав йому: «Іди, і ти роби так само». Открыть/Комментировать

2022-07-30 22:06:41 ​​Цієї ночі, у сні, я сперечався з Богом.
Це була дуже погана розмова.
Я кричав до Нього і, місцями, кричав на Нього.
Мені було дуже страшно це робити.
Я. Такий слабкий, маленький, тлінний, стою на схилі скелі, повертаючись у бік шторму, кричу.
Він. Такий величезний, страшний, потужний, вічний, попереду у нічній бурі та вітрі, мовчить.
Я. Знаючий зовсім трохи про наше минуле, гостро відчуваю сьогодення, і нічого не знаючий про майбутнє.
Він. Знаючий абсолютно усе.
⠀
Після цих криків я впав на коліна від безсилля.
Навколо все обдувало важким, темним, холодним вітром, висушуючи губи та сльози на моєму обличчі.
⠀
Тоді я запитав Його:
«Скажи, як нам продовжувати жити, коли інші продовжують вмирати?
Як відключити біль і всі ці почуття, коли ця Твоя емпатія, є частиною нашого єства?
І як, взагалі, нам колись по-справжньому радіти, коли кожен Твій день вони позбавляють життя людей, ґвалтують жінок, вбивають дітей, катують, спалюють і ґвалтують полонених?
Що означає фраза «Бог нас зберіг» для тих людей, кого Ти не зберіг?
Чому ми?
Чому знову?
Чому це так боляче?
Сподіваюся, Ти плануєш втрутитися?»
⠀
Він мовчав, нічого не відповідаючи. Ані слова.
⠀
Там на скелі я був дуже злий на все, що відбувається. Гнів був частиною мого єства.
⠀
Але я відчував, що Він був ще зліший.
Він був у більш жорстокому гніві та страшній люті.
Я відчував Його погляд на усіх нас, відчував Його всеосяжне всезнання. Відчував, що Він явно має план, Він знає, що робити.
⠀
Я відчував, як Він керує часом, народами, серцями, царями, морями, людьми, цілими поколіннями, епохами та всесвітом.
І Він був дуже величний, сильний і страшенно справедливий.
⠀
Я прокинувся з криком, мокрий від холодного поту. У спальні була така ж атмосфера, що й уві сні. Все навколо було просякнуте божественним страхом і трепетом.
Я розбудив Аню, хотів щось пояснити, але вона солодко спала, і я зрозумів, що немає сенсу її мучити цим.
⠀
Лежачи на ліжку, дивлячись у вікно на темні хмари, о 3 годині ранку, я згадав про книгу пророка Аваккума. Вона була написана за часів війни та окупації.
Відкривши її, я став, захлинаючись, перечитувати питання Аваккума до Бога, бо вони були моїми на сто відсотків.
Тож я процитую їх тут.

Книга Аваккума 1:2-4
«Господи, допоки проситиму я допомоги, а Ти не слухатимеш?
Допоки буду голосити про насильство,
а Ти не рятуватимеш?
Навіщо Ти наслав на мене
такі страждання й лиха?
Чому Ти все це спокійно спостерігаєш?
Руїна й насильство переді мною, здіймаються розбрат і чвари.
Тому й закон безсилий, і ніде вже справедливості немає. Праведність оточена нечестивістю, тож і справедливість виходить перекручена».
⠀
Я дочитав пророцтва Аваккума до кінця. І дуже рекомендую вам це зробити.
Бо історія цієї книги дуже схожа на нас, на наш народ.
І там наприкінці її, є проблиски надії.

Євген Войт @voyte Открыть/Комментировать

2022-04-24 12:40:11 Открыть/Комментировать

2022-04-21 12:40:00 Чему научила меня война.
Делюсь своими размышлениями на этот счёт вот здесь

А чему вас научила война?
Напишите пожалуйста в комментах, очень интересно Открыть/Комментировать

2022-04-09 11:22:46 ​​Пишіть, дзвоніть, освідчуйтесь у коханні своїм близьким.
Дружинам, чоловікам, дітям та батькам. Це так важливо зараз!

Пишите, звоните, признавайтесь в любви своим близким.
Женам, мужьям, детям и родителям. Это так важно сейчас! Открыть/Комментировать

2022-04-04 20:06:27 Скільки б російські християнські лідери не вкидали біблійних фраз у спробах виправдати свою бездіяльність, жалюгідність та малодушність, нічого не вийде.

Щоб там вже не вигадували, вони увійшли до історії. І увійшли не як герої свого часу, що стояли за людей і правду, що протистояли відвертому і здавалося би, не завуальованому злу. А як нікчемні , боягузливі лідери пустушки.

Тож брати та сестри українці, не ведіться на це. Все, що вміють ці псевдо-пастори, та м'яко кажучи обм'яклі чоловіки, це жонглювання місцями Писань та маніпуляції на тему молитов та миру в усьому світі.

І досить їх відзначати, або волати до їхньої совісті чи голосу. Слухайте, ані першого, ані другого там просто немає. Все.
Маски знято, висновки зроблено, книги відкриті, ми це бачили, ми це пам'ятатимемо.
Йдемо далі. Открыть/Комментировать

2022-03-25 16:17:26 ​​Київ покинутий і підступають орки.
люди зі зброєю мирно сидять в окопах
в коментарях городять своє «пророки»,
про те, що маємо зупинити спротив.
⠀
у Маріуполі мами і діти мертві
Господь вкриває їх одіялом з снігу
звірі сказали, що всі ми достойні смерті,
просто за те, що не хочемо як в росії.
⠀
скільки ще треба сили, і де їх взяти?
внутрішньовенно новини вже замість кави.
я знаю що Бог рахує всі наші втрати,
я знаю, що Він тримає руки солдатам.
⠀
Бог нам затримує весну до перемоги,
до неї трошки, хоча здається - вічність.
Він обіцяв бути з нами в Своєму Слові.
і хоча мені страшно, я Йому вірю.
⠀
Ангеліна Чмут Открыть/Комментировать

2022-03-25 16:15:04 Знаю, меня тут давно не было.
Ещё с первых дней войны, планировал начать сюда писать.
Но практически круглосуточно был занят помощью людям, погрузившись в чужую боль с головой.

Несколько минут назад, прочитал стих одной девушки из Киева. Мы виделись с ней как-то, на каком-то интервью на радио.
Прочитал, очередной раз вспомнил про свой телеграм канал, и вот, решил опубликовать стих тут.

Может, таким образом и начну снова писать сюда. Открыть/Комментировать

2021-02-16 12:41:39 ​​Стою я значится у старта красно-черной трассы, и с трепетом, и откровенным испугом смотрю на неё. Тут, подъезжает ко мне какой-то незнакомых мужик. Тихо встал возле, тоже смотрит туда и затем спрашивает меня:
- хочется, но страшно, да?
Я отвечаю, с слёгшим недоумением:
- да, именно так...
- значит пора парень, пора. Раз так вожделенно смотришь, то возможно ты уже готов к этой трассе.
Сказал он это, улыбнулся и уехал.
Я посмотрел вниз, и понял, что хоть я и боюсь, но очень хочу. А потом вовсе осмелел и поверил что уже могу, и таки правда давно пора.
Спустился я вниз, не на пятой точке, а как полагается, по красоте
Стою и думаю, слава Богу за таких людей в нашей жизни, которые в нужный момент просто подъезжают и говорят - ты сможешь, ты готов, уже пора!
⠀
#voyt Открыть/Комментировать