Про Японію і не тільки. … «Ми тут сидимо під обстрілами, а в | Борис Філатов
Про Японію і не тільки.
…
«Ми тут сидимо під обстрілами, а він роз'їжджає по закордонам»
«Цікаво, скільки коштує відрядження Філатова та чому я, простий громадянин маю за це платити»
«Заборонити всім чиновникам виїжджати з України до закінчення війни. А краще одразу їх усіх розстріляти ( відправити в окопи, повісити, кинути до вʼязниці, etc. )
…
Я мер вже майже ціле десятиліття. Близько двох років тому я перейшов на українську.
Але й досі у шапці цього профілю висить гасло: «Тут органически не выносят идиотов и банят за обращение на «ты».
Впевнений, що коли я нарешті зберу валізи і звалю зі своєї клятої роботи, то спілкування з ідіотами у мене залишиться так само складним.
…
Розповім вам передісторію.
Коли восени 2018 року я вперше приїхав до Осаки на перемовини щодо побратимства, то мені чемно, як вміють японці, натякнули, що їм це нецікаво.
Зрештою, у побратимах Осаки такі
мегаполіси, як: Чикаго та Сан-Франциско, Шанхай, Мілан, столиця Малайзії Куала-Лумпур, друге за величиною місто Австралії Мельбурн, фінансовий та торговий центр Бразилії Сан-Паулу.
А тут якийсь Дніпро нещасний приїхав.
Мовляв, де ми і де ви?
…
Клята війна відкрила для України вікно можливостей.
Бо наш народ показав усьому світові диво стійкості та національного єднання.
Лише за ці два роки Дніпро буквально поріднився з німецьким Кельном, підписав проривну угоду зі столицею Фінляндії Гельсінкі, потоваришував з Міланом і, звісно ж, переконав Осаку, що він нічим не гірший від інших світових мегаполісів.
Протягом неповних трьох років війни ми отримали від наших іноземних друзів:
Майже 50 автобусів;
Пожежну машину з устаткуванням та спецавто для порятунку тварин;
Численну амуніцію для рятувальників;
До десятка спецтехніки — вантажівки з кранами, бульдозер, екскаватори-навантажувачі.
Три машини швидкої, зокрема й повністю укомплектований спорядженням реанімобіль;
Понад 40 одиниць вартісного обладнання, що встановлено в міських лікарнях;
Більше 600 сучасних мобільних ліжок для медзакладів;
Понад пів тисячі генераторів різної потужності;
Більше 120 меблів для шкіл та комплект кухонного обладнання для харчоблоку;
Майже півтори сотні планшетів та комп’ютерів для учнів;
Тонни гуманітарних та медичних вантажів.
І навіть – дитячий майданчик, який встановили на проспекті Героїв.
Це якщо загальними мазками.
Та все перелічене дозволяє прифронтовому місту, що стало центральним гуманітарним, медичним і логістичним хабом, утримувати міське господарство у гідному стані та…
… та переправляти частину грошей, заощаджених завдяки іноземній підтримці, на допомогу ЗСУ.
Я вже не кажу про те, що кожна поїздка, кожен контакт із партнерами, кожна особиста зустріч не залишають світові можливості забути нашу війну.
Буквально на кожному розі я розповідаю про подвиг нашого народу, про екзистенційну загрозу нації, про те, що Зло не має права перемогти Добро.
…
А у відповідь сотні альтернативно обдарованих, тупих і заздрісних співвітчизників зловтішаються в соціальних мережах, залишають під новинами про закордонну допомогу емодзі у вигляді регочучих пик та пишуть дурні коментарі типу:
«Дивно, що нам щось дають, бо ми взагалі-то нікому не потрібні»
«Скільки ще ходити з простягнутою рукою?»
«Воно все не має значення, бо Філатов там не купив ППО»
То скажіть мені, дорогі друзі, що у таких бідось в головах?
Бо ж нормальним людям не треба переконувати себе в тому, що «це все боти» або «не звертайте уваги на проплачених тролів».
Насправді, велика війна продемонструвала не лише феномен масового героїзму та самопожертви. Вона розкрила й виразки боягузливості, розумової обмеженості та моральної нікчемності.
Чи можна щось з цим вдіяти?
Не знаю.
Я стомився кричати в порожнечу.
…
Так чи інакше, відрядження моє добігло кінця.
Обожнюю японські страви.
Але хочу вареників.
Зі сметаною.
