Ще до початку повномасштабної війни до мене чи не щомісяця при | Борис Філатов

Ще до початку повномасштабної війни до мене чи не щомісяця приходили рятувальники і розповідали, що місту конче потрібна пожежна драбина – значно вища, за ті, що були тоді.

Та на це завжди не вистачало чи то коштів, чи то часу.

То модель не така, то постачальник ненадійний, то ще щось.

…

Водночас тоді (як, власне, і зараз) для мене залишалося загадкою: чому ДСНС, знаходячись у підпорядкуванні МВС з бюджетами в мільярди гривень, не могла знайти собі коштів на ту драбину і постійно приходила з проблемою до місцевого самоврядування.

…

Але, коли почалася велика війна, часу на ці роздуми вже не було.

І, хоча питання залишилося, драбину ми таки придбали.

Одну з найвищих в країні – довжиною у 60 метрів!
Виготовлену в Німеччині спеціально для Дніпра.
Витративши на це більше 43 мільйонів гривень.

…

Бо (у війні чи після) без неї просто неможливо дістатися до людей, які під час пожежі знаходяться вище девʼятого поверху.

І раптом що, (не дай Бог) ця машина завжди зможе поїхати до будь-якого міста в області та бути корисною для порятунку життів там.
…
…
…

А ще – вишенька на торті.

Мені, як дайверу з досвідом, що колись міг занурюватися на 90 метрів, тривалий час наголошували на потребі наших надзвичайників у водолазній амуніції.

Знову ж, не хочу говорити, чому в цьому має допомагати місто, а не держава.

Та все це оснащення ми також придбали.
І гідрокостюми, і інструменти, і підводний дрон.

…

Бо зараз наші герої - це військові.
Це - лікарі.
І, безумовно, це – рятувальники.

Тож будемо допомагати далі.
Що б там не було.

Хоч пожежну драбину,
хоч підводний дрон,
хоч зірку з неба:))