Малятка, я почала вести щоденник Українки в Берліні в інстаграмі для мої інгліш-спікін друзів, та друзів їх друзів.
В Європах хайп на війну в Україні вже закінчився, люди вже через декілька тижнів повернулись до колишнього життя. Розмови про війну у більшості не викликають нічого, окрім визнання цього факту – так вона почалась, як жахливо, і на цьому все.
Мета цього щоденника – показати людям, що навіть якщо війна вже вилетіла з їх мізків, вона все ще залишається в мізках їх друзів, приятелів, членів сімей, колег і просто сусідів українців. Я б сказала навіть більше, ніж просто залишається – попереду ще не пізнані сторони внутрішньої боротьби, зміни свідомості, паралізований шматок душі на все життя, який буде себе неодноразово проявляти.
Я буду вести щоденник, як у школі – поки не почну лінитися.
Як я казала на початку року – головна ціль – не здохнути.
Але обіцяти нічого не можу.
