Повертаючись до вчорашнього посту. Якщо Arctic Monkeys дорослі | Березовий сік

Повертаючись до вчорашнього посту. Якщо Arctic Monkeys дорослішають, то є гурт, який давно летить протилежною експонентою - Muse.

Останні десять років вони стали постачальниками відбірної кринжі. Від релізу до релізу ставало усе гірше з точки зору всього. Але зараз вони перевершили самих себе і записали просто абсолют хуйні.

Will Of The People — це зображення психологічного віку Метта Белламі, який знаходиться десь на рівні семи років. Я скоріше повірю, що цей альбом створила нейромережа, послухав всю дискографію Muse. А не дорослий мужик із залишками авторитету у музичній індустрії.

Якщо перший трек якось натякає на старих-добрих Muse, то далі Will Of The People перетворюється на міцний сонний параліч. Знов спроби робити недолугий сінті-поп. Знов спроби грати важку музику, щоб тебе не лошили на бекстейджі Download Festival. Знов, знов, знов. Слухаєш, намагаєшься відмахнутися та нарешті прокинутися. Але згодом розумієш, що все насправді.

Що цей альбом був цілком серйозно придуманий, записаний, релізнутий та прорекламований, щоб люди це придбали. Власне, вони вже це роблять із великим успіхом для Muse і з великим сумом для мене. Так, раніше Muse створювали атмосферне, класне музло. Згодом, отримавши популярність та інструменти впливу, вони стали більш соціальними та концептуальними.

Біда в тому, що їхня критика суспільства знаходиться на рівні диванних middle class yobs, що упарюються по теоріях змов. Як я розумію, Белламі - великий прихильник такого гівна. А стосовно концептів, то Muse пішли найлегшим, найпопулярнішим та найгіршим шляхом. І придумали на ньому що? Правильно - нічого нового. Просто зробили "лизь" найдирявіших тейків.

Нас усіх перетворюють на роботів. Ми живемо у цифровій симуляції. А уявіть, що буде, якщо ми будемо жити у апокаліптичному, утопічному світі. З нетерпінням чекаємо тематичний лонгплей про життя на Марсі, щоб вже зібрати повне бінго банальностей.

Якщо потрібен наочний приклад інфантилізму у музиці, то краще за Muse не знайти. Таке відчуття, ніби вони намагаються ізолюватися від реального життя і створюють уявні світи з конструкторів Lego. Далі я хз шо можна записати, щоб стати на один рівень із плінтусом. Певно, дитячий альбом у колаборації із свинкою Пеппою. Можливо так вони зможуть отримати свій найвищій бал від Pitchfork.