Ух, як зайшов мені Endless Rooms, новий альбом австралійців Ro | Березовий сік

Ух, як зайшов мені Endless Rooms, новий альбом австралійців Rolling Blackouts Coastal Fever. І це при тому, що попередній лонгплей абсолютно не вразив, хоч і грає на тій самій території.

Endless Rooms - класична гармата. Перетинки не луснуть, але цей реліз легко змусить вас затамувати подих. Енергійний рокєшнік з ритмічними віражами для аеробікі. Із чудовими мелодіями та швидкими, потужними ріфами навіть у треках, які мають ніби сповільнювати темп.

У RBCF без соціальних сенсів не обійшлося, проте і коментаторами дійсності вони не намагаються бути. Це такий собі observe під музику, де власне музика знаходиться на першому місці. За останні два роки усі кому не ліньки почали критикувати дійсність. Але над формою для цієї критики попрацювати забули.

І ось про що я подумав. Нещодавно Хейлі Уільямс з Paramore запустила подкаст про емо нульових. На сам проєкт мені паралельно. Більше зацікавило те, що Уільямс сказала: "Люди зараз відчувають стільки розчарування. Я думаю, що десь потилицею вони думають, що було б непогано повернутися до простих часів".

Приблизно схожі відчутя в мене від цього альбому. Звісно без розчарування, бо розчаровуватися нема коли. Але головою повернувся до тих часів, коли тільки відкрив для себе інді. Коли все круто звучить, коли все шалено цікаве і ти не дуже занурюєшься у зміст.

Тоді мені було 18. Зараз 30 і я знаю про цей світ трошки більше. Тому і не можу ігнорувати речі, про які співають RBCF. Але водночас моя внутрішня дитина починає підстрибувати, коли чує ці гітари, та нокаутує моє раціо. Давно такого не було. Схоже, ми стали на зворотній шлях до цих самих простих часів.