ᥒᥲⲙᥱ fᥲᥒfiᥴ: Страшенно красивий ᥱρis᧐ɗᥱ: 1 ρᥲrᴛ: 1 Я за | 𝙷𝚒𝚕𝚜𝚑𝚎𝚛 | Фанфики и истории | bts⁷ | k-pop

ᥒᥲⲙᥱ fᥲᥒfiᥴ: Страшенно красивий
ᥱρis᧐ɗᥱ: 1
ρᥲrᴛ: 1

Я завжди боявся красивих людей. Не важливо, жінка це або чоловік.

Для мене стать не мала значення. Всі ознаки страху були на обличчя: панічна атака, рясне потовиділення, заїкання. Комфортніше відчував себе тільки в колі людей з непривабливою зовнішністю. Тільки так було можливо моє існування без нервових тиків і істерик.

Громадський транспорт викликав у мене особливі почуття. Далеко не теплі. Я ненавидів його. Кожна друга людина була досить хороша собою. Ні, не подумайте, що я зовсім того. Бути просто привабливим недостатньо для настання панічної атаки. Але досить для того, щоб око почало нервово сіпатися, а дихати ставало важче.

Щоб ви розуміли, для мене красива людина – це набагато більш симпатичніша, ніж я. А я, м'яко кажучи, далекий від досконалості. Якщо бути відвертим, то на мене без сліз не поглянеш. Один мій вид викликав здивування. Як таке створення могло існувати? Так, до чого я це...

Все почалося в середній школі, коли перевівся в новий клас. До цього я і не підозрював, наскільки був страшний для оточуючих. А тут мені очі прямо відкрили! Ну, як відкрили. Жбурнули цим фактом прямо мені в обличчя. Були побиття, образи та щирі побажання про раптову мою смерть.

Милі були хлопці, нічого не скажеш. Виявляється, я не мав право піднімати свою грішну голову і дивитися на своїх гарячих улюблених однокласників. По-хорошому, взагалі не повинен був показуватися в класі. Але батькам і вчителям було все одно (особливо коли я вперто мовчав на питання про те, звідки синці і рани). Так, мене чморили не один рік. І давали різноманітні клички. Багата фантазія була у моїх хлопців.

Пердун, Вонючка, Патлатий, Лябудка, Дірка, Педро і т.д. і т.п. Причому звали мене Авель (так-так, той самий, якого вбив старший брат з заздрості).

Прізвище ж, увагу, - Вінтерхальтер (батько німець). Як ви здогадалися, клички мої сталися не від імені.

Після пережитого, кожен гарний чоловік вселяв мені страх. Якби мені було погано тільки в психологічному плані, я б не скаржився. Мовчав би в ганчірочку і не розповідав би зараз історію свого життя. Але не все так просто.

Крім сильного страху бували напади нудоти, тіло відмовлялося підкорятися, голова починала кружляти. І, як ніби всього цього було мало, для повного завершення моєї ганьби – непритомність.

У перший день в університеті я переполошив всю мою групу. Сталася моя перша непритомність в «новому житті», коли настала моя черга виходити і представлятися. Я не встиг навіть назвати своє ім'я. Величезна аудиторія була наповнена красивими людьми. Ранкове переживання і панічні атаки зробили свою справу. Дихати було нічим, і я ганебно звалився в непритомність. Не тільки через страх. Я тупо перехвилювався.
Отямився, як я зрозумів, в лазареті. На мій жаль, дівчина-медсестра була дуже привабливою. Не встигла вона зрадіти, що я прийшов в себе, як на мене знову накотилася хвиля панічної атаки. Вона, нічого не розуміючи, намагалася допомогти мені, в рази погіршуючи ситуацію. Я зміг вимовити тільки «Відійдіть від мене! Не підходьте! Не треба мене чіпати!».

Нещасна дівчина злякано відійшла від мене якнайдалі. Ледве вставши, я вибіг з невеликого кабінету. Біг по коридору, наповненому юними студентами. Вони безтурботно спілкувалися, не звертаючи на мене жодної уваги.

Цього мені і треба було. Не хотілося, щоб вони помітили мою дивину.

Зіткнувся я з кимось у вбиральні. У цей момент відчинилися двері, і з неї вийшов якийсь хлопець. Я врізався в нього і відскочив назад. Природно, не втримався на ногах і плюхнувся на сідниці. Ледь подивившись в обличчя хлопцеві, я поквапився опустити погляд. Він був просто немислимо прекрасний! Ось нещастя на мою голову! Мені вистачило пари секунд, щоб зрозуміти масштаб своєї невдачі.

ᴛᥲg: #страшенно_красивий

Включай уведомления, чтобы не пропустить новые эпизоды.

Поделись фанфиком со своим другом

В этот момент проходит набор в администрацию, а именно требуются:
•Писатели
•Редакторы

𝙷𝚒𝚕𝚜𝚑𝚎𝚛 | Фанфики и истории