Der Kanal 🇺🇦 🇦🇹

2022-08-21 14:52:19 Olpererhütte – фотоспот, заради якого ви будете дертися в гори

В австрійських Альпах безліч дивовижно красивих місць. Аби побачити більшість з них, треба пішки підійматися в гори декілька годин і йдуть туди не любителі фото, а ті, кому в першу чергу подобається ходити високо в гори. Серед таких людей і я.

Але є інстаграмні місця, які приваблюють тих, для кого першочерговим є зробити кльове фото і запостити його у соцмережі. А вже потім все інше. Такі туристи замість зручного взуття та води беруть із собою в похід величезні камери та плаття, аби перевдягатися та зробити там декілька фото. Безпека у горах – справа особиста, але коли бачиш парочку іноземців у сандалях, що тільки почали сходження, а вже темнішає і йти їм ще вічність, хочеться поставити внизу фейс-контроль. Для багатьох фотомандрівників це, мабуть, перший і останній похід в гори, бо повторювати таке просто так вони вже не будуть. Але ж як відмовити собі, коли вже побачив у стрічці Інсти те само фото на підвісному мосту високо в горах над блакитним озером.

Це все про Ольперхютте – мальовничу хатинку у горах із рестораном та гірським готелем на висоті 2389 метрів. Біля неї у 2007 році побудували невеличкий підвісний міст. Якщо зробити фото з правильного ракурсу та трохи його підрізати, виходить, що ви ніби стоїте над прірвою, а під вами красивезне озеро.

Насправді міст зовсім маленький, аби зробити фото вам доведеться відстояти мінімум півгодинну чергу, а прямо поруч є крутезний фотоспот до якого всім тупо байдуже. Але кого це спиняє?

Якщо вдасться знайти вільне місце, зверху можна смачно поїсти у ресторані. Ще там можна заночувати, якщо захочете зробити фото без черги вранці. На невеличкому плато вільно гуляють тварини, а якщо ви закохані, то можете почепити свій замок на спеціальну металеву конструкцію у формі серця.

Є певна плутанина із таймінгом. Багато де написано, що вверх можна дійти за 1,5 години. Теоретично це можливо, якщо бігти. Адже на вас чекає 3 км вверх по горах і набір висоти 500 метрів. Збиває з пантелику й момент, що це шлях в одну сторону. А ще 1-2 години там і потім спуск. 2-2,5 години вверх і десь 1,5 години вниз це більш реалістично, а загалом на все краще закладати 7 годин.

Внизу можна подивитися на величезне водосховище Schlegeis Stausee і греблю, висотою 131 метр та довжиною 725 метрів.

Базова Телега більше не дозволяє додавати зображення до довгих текстів, тому картинки та відео окремо у моїй Інсті, а на сайті практична інфа з посиланнями якщо поїдете туди. Открыть/Комментировать

2022-08-16 18:16:26 Я – професійний гід в Австрії. І я не сиджу на місці. Мені ніколи не було цікаво водити однакові екскурсії по одному маршруту одного міста. Хоча колеги, які знаються на якійсь одній локації досконало теж молодці, але я не такий.

Я починав у Відні, де навчався гідскій справі. Потім я пішов далі та розробив програми у Нижній Австрії (земля навколо столиці) – Долина Вахау, Віденський ліс, регіон Вальдфіртель. Далі я освоїв Гальштат і регіон Зальцкамергут. А зараз я працюю це й у Зальцбурзі (місті та всій землі) і звичайно вожу екскурсії по рідному Цель ам Зе, де живу і яке покохав з першого погляду. І знаєте що? Я не збираюся зупинятися! Тільки б вистачало сил і часу на все, що хочу. В планах нові програми, локації, міста та дивовижні відкриття.

Більшість своїх екскурсій я проводжу приватно, але інколи я роблю і групові тури. Влітку та восени взагалі системно вихідними. Я з колегою беру великий автобус, ми збираємо туристів і їдемо кудись у крутезні місця Австрії. Або я просто гуляю з групою по містам в рамках відкритої екскурсії.

Деякі свої екскурсії я роблю безплатно для переселенців з України. Інші бажаючі приймають в них участь за пожертви на користь ЗСУ.

Якщо ви в Австрії (Відень, Зальцбург, Нижня Австрія) і хотіли б взяти участь у моїх групових турах, я завів окремий канал з усіма анонсами своїх екскурсій і турів. Зазвичай місця закінчується за пару днів, тому з цього каналу ви дізнаєтеся про них першими. Открыть/Комментировать

2022-07-24 16:33:34 Коротка угорська пам’ять

Прем’єр Угорщини Віктор Орбан закликав ЄС переглянути стратегію у відношенні до України. За його словами санкції на русню не діють (його фантазія), а економіка Європи перебуває у складному становищі (це важко не помітити). А отже формат безальтернативної підтримки України має змінитися на мирні переговори з московією. Орбан – голова правлячої партії, яку обрав народ Угорщини і яка отримала переважну більшість у парламенті.

Дивно, що угорці все забули. А згадати є про що, адже руська імперія у різних її проявах вже декілька разів позбавляла їх майбутнього.

У середині 19 століття під тиском демократичних змін у Європі і кризи у самій імперії у Відні і інших частинах імперії спалахнула революція. Угорщина, що була дуже значною частиною Австрійської імперії захотіла отримати більше свободи. Національний рух активізувався по всій країні, а армія почала виконувати накази місцевих лідерів, а не імператора з Відня. Між військами імперії та Угорщини почалася натуральна війна і перші в ній програвали.

Австрія не вивозила і подолати супротив Угорщини самостійно не могла. Тоді австрійський імператор Франц Йосиф попросив допомоги у російського імператора Миколи I, а той зі страху аби щось таке не вийшло у нього самого направив на придушення повстання російське військо, яке кров’ю у 1849 році зупинило революцію і позбавило Угорщину шансу на незалежність.

Буквально через 100 років після того, у 1956 році радянська армія придушила повстання угорського народу проти місцевого комуністичного уряду, що був маріонеткою совєтів. Це коштувало угорцям приблизно 3.000 життів.

Той, хто забув чи прогуляв криваві та повчальні уроки історії може думати щось таке, як лідер Угорщини, аж допоки між його країною і московською федерацією є героїчна Україна. Открыть/Комментировать

2022-07-10 18:58:30 Австрійська служба статистики зробила мапу із усіма ДТП за минулий рік. Можна подивитися, що сталося прямо у себе під домом на вулиці чи статистику загалом.

Так я дізнався, що на страшному нерегульованому перехресті прямо біля дому була лише одна аварія і здивувався. А загалом у нашому районі за рік сталося 53 ДТП та одна людина загинула.

У Відні в ДТП за рік загинуло 15 осіб, але це на 1,9 мільйони людей. Загалом по всій країні в результаті ДТП сталося 359 смертей.

Причинами майже половини всіх смертельних випадків є перевищення швидкості та неуважність за кермом. У 6,6% учасників всіх цих цих випадків у крові був алкоголь. Открыть/Комментировать

2022-07-08 16:51:18 Австрійські багатії

За підсумками минулого року мільярдерів в Австрії стало на два більше і тепер їх аж 49. Разом всі ці поважні люди контролюють статок близько 200 мільярдів євро.

Найбагатшою в Австрії є родина Порше-Піх, активи якої становлять 41,6 млрд євро. Це не тільки знамениті німецькі машини Porshe, а й весь величезний автомобільний концерн Volkswagen. Їх родинний маєток знаходиться у моєму місті і я навіть знімав там епізод фільму про Целль-ам-Зее, де цю родину шанують, називаючи на честь неї вулиці та будівлі.

Слідом зі статком у 24,9 млрд євро йде Дітріх Матешиць – засновник та керівник найдорожчої та найвідомішої компанії Австрії Red Bull. Головний офіс виробника енергетиків та екстремального відео контенту знаходиться на мальовничому озері Фушль в парі годин від мене і я колись показував вам його. Але оскільки активи Порше поділені між багатьма членами родини, пан Матешиць є найбагатшою людиною країни.

Родина Влашек, якій належить мережа супермаркетів Billa (а ще Merkur, Bipa та ADEG) посіла четверте місце рейтингу зі скромними 5,4 млрд євро. В них є приватний мавзолей у палаці прямо у центрі Відню, де похований Карл – засновник бізнесової імперії. Інколи заходимо з туристами до них у гості.

Наразі 400 багатих людей контролюють третину всіх фінансових активів Австрії й це співвідношення нерівності вище, ніж в інших країнах. Австрійська організація працівників та союз профспілок пропонують підвищити податки для багатіїв, бо останніми роками народ бідніє, а ті навпаки. Але уряд нічого такого навіть не планує. Открыть/Комментировать

2022-07-03 11:29:22 Погана пивна дипломатія

Коли побачив на полицях австрійського супермаркету українське пиво Чернігівське, то зрадів! Зараз як ніколи я радію всьому рідному у будь-якому прояві. Гроші з продажу пивка йдуть на допомогу Україні, що звичайно важливо і за це компанії респект.

Перше, що мене здивувало - це ціна у 1,99 євро за банку. Навіть не скляну пляшку. Для Австрії це дуже дорого за пиво. За ці гроші там всередині має бути щось справді видатне. Для порівняння: хороше пиво коштує 1-1,2 євро за 0,5, а по акції процентів на 30-40 дешевше. Видатне пиво та локальний смачний крафт коштують десь 1,5-1,7 євро.

Але звичайно пиво треба спробувати. Можливо там в банці щось видатне. Перед дегустацією я згадав, що Чернігівське – дуже м’яко кажучи не саме смачне пиво України. Але подумав, що для австрійського споживача, який має великий вибір хорошого місцевого та іноземного чеського/німецького пива українські пивовари приготували дещо особливе. Щось таке, аби показати українську душу та з першого ковтка закохати у себе європейського споживача. Але нічого такого. Допити вміст банки мені допомогло виключно усвідомлення того, що воно має сосунок до моєї батьківщини. Хоча зварено було у Німеччині.

Що у підсумку? Не дуже смачне дорогезне пиво, доцільність покупки якого сумнівна. За великого бажання допомогти Україні зробити це можна без необхідності пити щось несмачне – просто перераховуючи гроші на допомогу без пивних посередників.

Чи є альтернативи? Наприклад, продавати за ці гроші український крафт або нормальне масове пиво, аби показати, що наші пивовари круті. Як армія і народ. Або зробити якесь більш адекватне по ціні пиво, бо зараз цьому напою об'єктивна ціна десь 65 центів. Открыть/Комментировать

2022-06-28 12:49:19 Чому українська?

Все життя користуються всіма мовами, якими володію в різній мірі успішності. Спочатку це були дві мої рідні – російська і українська, потім десь зі школи додалася англійська, а зараз ще в мене є й німецька. Мови – це про різноманіття і можливості, а не обмеження. І мені подобається перевага розуміти світ у форматі 4х.

Але після початку війни я роблю контент українською мовою. Для мене зараз українська мова як і український прапор на будівлях тут за кордоном – це ознака цивілізованості. У часи безжального нищення всього українського ворогом, ми маємо працювати з подвійними зусиллями, або відновити баланс хорошого в світі.

У Телеграмі ніби є вбудований переклад постів з української. Цікаво, чи добре воно працює.

Слава Україні! Открыть/Комментировать

2022-05-30 13:28:34 На днях этому каналу исполнилось 5 лет. За это время контент особо не менялся – это мои компактные и содержательные заметки про жизнь в Австрии. Когда я стал работать гидом, начал добавлять что-то про интересные места и свою работу. А с началом войны я пишу тут посты, которые так или иначе касаются этой трагедии. Потому что это сейчас большая часть жизни всех украинцев и других адекватных людей. Каким будет канал в будущем я пока не знаю, но в любом случае бросать писать тексты не планирую, т. к. очень это дело люблю. Нас становится меньше, но я рад, что тут остаются только люди, с которыми у нас совпадают ценности.

Вместе с этим у меня другое событие – на моем Ютуб-канале первая 1.000 подписчиков. Мои новые видео я снимаю на украинском языке и большая их часть про помощь тем, кто спасается в Австрии от ужасной войны на нашей родине. Сейчас я чувствую, что эта площадка полностью отвечает моим потребностям по самовыражению и я там не просто так.

Слава Украине! Открыть/Комментировать

2022-05-09 20:37:49 Кто забыл, тот может повторить

Любители наблюдать за родиной из-за границы, поддерживая отсюда обезумевшего вождя володю всегда имеют что сказать, если речь заходит о Второй мировой и Австрии. Например, о том, что имперскую столицу Вену и восток Австрии освободила Красная армия. Это исторический факт, который осуществили два Украинских фронта и вроде бы на этом можно было закончить. А граждане пошли бы себе дальше с георгиевскими ленточками с цветами к местной святыне – Памятнику советским солдатам на площади Шварценберг в центре Вены.

Дьявол кроется в деталях, а для штурма Вены в начале апреля 1945 года, он прячется в цифрах и некоторых фактах. Об этом они или не знают, или намеренно забывают. А стоило бы помнить, чтобы никогда снова не повторяться. Но кому я это рассказываю…

Неплохо было бы посмотреть, какая цена была заплачена за освобождение укрепленного и стратегически важного города. А это по разным оценкам в районе 40 тысяч погибших советских военных. Примерно половина погибла непосредственно в атаке Вены. Много? Для цивилизованных людей, которые ценят жизнь цифра ужасающая. Другие ответят, что это геройский подвиг и вон за Берлин полегло вдвое больше.

Еще один тиран и убийца по кличке Коба стремился сделать все быстро и решительно. Ведь это бы обеспечило его позицию на переговорах с союзниками, которые наступали на Австрию с запада. Нужно было отхватить побольше и продемонстрировать мощь. Любой ценой.

После того, как Вена и часть Австрии были взяты под контроль, СССР вместе с союзниками разделило страну на оккупационные зоны. Да, силами советских солдат была восстановлена часть инфраструктуры, а голодающий народ получал какое-то продовольствие, о чем никогда не молчала пропаганда. Но вместе с тем на подконтрольных советам территориях были репрессии против неугодных, солдаты вели себя не всегда достойно, а части австрийского населения ради безопасности и комфорта пришлось покинуть советскую зону.

В Вене не много памятных мест, которые охраняет полиция или против которых постоянно происходят акты вандализма. Например, постамент бургомистра и антисемита Карла Люгера. Или вот памятник героям Красной армии.

Окончание войны – это никакой не праздник. И тем более не карнавальное шествие. Внимательное изучение уроков истории должно быть вместо сакрализации ее самых кровавых эпизодов. Тогда не смогут и не повторят. Открыть/Комментировать

2022-04-18 18:11:20 Австрийский военный корабль

Сейчас трудно представить Австрию морской державой с флотом и портами, но до проигрыша в Первой мировой чуть больше 100 лет тому назад это все у нее было. Была у этого флота и гордость – линкор его Императорского Высочества «Viribus Unitis». Названием стал девиз императора Франца Иосифа, что в переводе с латыни означает «совместными усилиями».

Мощное современное дорогое оружие с пушками, торпедами и артиллерией. Которое почти всю свою историю простояло в порту на Адриатическом море, устрашая противников одним лишь своим существованием.

Австрия проигрывала войну и теряла выход к морю, поэтому император Карл (на тот момент уже другой и вообще последний) решил передать флот Австро-Венгрии вместе с линкором новосозданному Королевству Югославия. А те в свою очередь сразу заявили о нейтралитете и, казалось бы, тут история могла закончиться вместе с этой войной…

Но на противоположном берегу моря находилась Италия, для которой корабли Австро-Венгрии создавали постоянную угрозу и которая безуспешно пыталась атаковать флот, базирующийся в порту города Пулы. В итоге итальянцы выбрали самый дерзкий способ уничтожить врага, выслав двух диверсантов под кодовым названием Нептун, которые заминировали и взорвали вражеский военный корабль. Новостей лазутчики не читали, поэтому о переходе права собственности на флот от врагов к теперь уже не врагам не знали.

Два итальянских храбреца отправили на дно гордость флота, его адмирала и 400 моряков в придачу. Стоимость железа, которое до сих пор засоряет там дно и создает проблемы для движения туристических лайнеров в современном эквиваленте составила 495 миллионов евро. Две трети непотопляемой «Москвы», согласно оценке Форбса.

Представляю, как на следующий день на страницах одной из самых старых газет в мире Wiener Zeitung вышла статья о том, как флагман утонул из-за шторма войны и пожара ненависти. Открыть/Комментировать