Читачі пишуть. 'Мене звати Олексій, я військовий ЗСУ, громадя | Русня хуйня

Читачі пишуть.

"Мене звати Олексій, я військовий ЗСУ, громадянин України, воюю з 2014 року, учасник АТО/ООС, а зараз також учасник визвольної війни. Так сталося, що понад 10 років тому я одружився на громадянці росії (це було задовго до війни), в нас є спільні діти, ми були вимушеними переселенцями, кинули все своє майно на окупованих територіях. Дружина має посвідку на постійне проживання в Україні. Отримання посвідки у 2014 році забрало багато нервів через бюрократичні проблеми з пропискою і таке інше, тому питання подання на громадянство відклали на потім. Нервів на паспортний стіл просто не вистачило. Відсутність постійного житла, ротації на фронт, маленькі діти - не сприяють вдалій боротьбі з бюрократією. Тому думали, що після війни на Донбасі питання громадянства з'ясується. Але не так сталося, як гадалося, війна на Донбасі не завершилась і за 8 років, а стала ще більш масштабною. Бути в громадянстві рф для дружини стало клеймом. Несправедливим, бо понад 10 років вона і сплачувала податки в Україні, і виховувала дітей - громадян України, була і є, мабуть, більшим патріотом України ніж значна частина громадян, які мають український паспорт, але зрадили Україну в Криму та в ОРДЛО.

Саме тому мене та мою родину найбільше зачіпає навіть не те, що Невзоров отримав українське громадянство, хоча є при цьому досить скандальною постаттю (бо ж надання йому громадянства має поганий вигляд перед нашими союзниками з Литви, перед якими Невзоров сильно завинив).

Зачіпає ще й те, що громадянство України розподіляється несправедливо. В сенсі, що люди, які воювали та воюють за Україну, проливають свою кров, що ті, хто прожив в Україні понад 10 років у шлюбі, має дітей з громадянами України, але не встиг отримати повноцінне громадянство до війни, наразі не мають таких привілеїв як пропагандист Невзоров. Хоча ці люди ментально більш українізовані, ніж Невзоров, вони жили в Україні і до війни, і підтримують Україну під час війни. Таких прикладів багато.
Але наразі легально отримати громадянство України для росіян, що мають посвідку на постійне проживання в Україні практично неможливо. Тому, що неможливо виконати умову отримання довідки про несудимість в рф (з посольства), а також неможливо отримати протягом 2 років довідку про вихід з громадянства рф, бо рф принципово не відпускає зі свого громадянства і це створює правову колізію.

Окреме питання, чи здавав пан Невзоров іспит:
https://exam.mova.gov.ua/ на знання української мови перед Національною комісією зі стандартів державної мови? Чи йому просто подарували громадянство за те, що він називає путіна так, як його називають мільйони людей у всьому світі...

Тобто дратує не сам факт надання Невзорову громадянства, а несправедливість, яка виникає через цей прецедент, особливо під час війни. Коли одні вмирають за волю України і не мають змоги отримати громадянство, а інший просто має підвішений язик і цим язиком, навіть без знань мови "наслужив" собі на громадянство...

Якщо держава Україна вже визнає, що їй потрібні "хороші росіяни", тоді треба бути послідовними і врегулювати колізію, коли ті, хто справді воює на боці України або у шлюбі з українцями понад 8 років мають отримати змогу стати повноцінними громадянами, якщо вони цього прагнуть. Інакше ситуація коли Невзорову - все, а українізованим росіянам - нічого, створює поганий прецедент несправедливості".

Ремарка від InformNapalm
Ми перевірили історію Олексія. І задались питанням: справді, як бути з такими росіянами, які є більшими українцями, ніж Невзоров, які одружені з захисниками/захисницями України, або ж самі воюють за Україну? Невже Невзоров кращій за таких людей? Чому бюрократія створює такий прецедент, що якщо ти друг Президента, то тобі подарують громадянство, а якщо ти простий захисник/захисниця, то тебе будуть тицяти в "закон", який має бюрократичні колізії, які неможливо виконати. То Україна прагне бути правовою державою, чи країною, де все вирішується тільки якщо ти "друг президента"?