панічні атаки я зазначала, що дуже довго стражадала від панічн | all read

панічні атаки
я зазначала, що дуже довго стражадала від панічних атак, проходила психологічне і медикаментозне лікавання, щоб їх позбавитись і багато хто питав, як вдалось їх позбавитись

розказую

як не крути, перше, що потрібно зробити - це знайти причину.

панічні атаки не бувають просто так. панічні атаки - це реакція нервової системи і мозку, які буквально посилають їх тобі, заради виживання. це така “мобілізація” нервової системи. реакція на подразник.
від панічних атак неможливо померти. вони якраз і створені нашою нервовою системою, щоб вберегти нас від смерті. якщо на тебе їде машина чи біжить лев, ти маєш панікувати, щоб втікти і вижити. але наш древній мозок не думав, що ми будемо сидіти в себе дома в кімнаті без машини чи лева і просто панікувати.

панічні атаки - це просто реакція на щось. а от що це “щось” доведеться подумати і пошукати. панічні атаки рідко з'являються в тебе в житті, якщо все було ок, прекрасно, ти щаслива чи щасливий і тут на тоді, починаєш ловити панічку ні з того, ні з сього

щось відбулось. щось змінилось. питання в тому: що?

моєю основною причиною панічних атак був мій колишній. до того, як ми почали стосунки, панічних атак, в мене ніколи не було. наші стосунки завжди були дуже напружені, я ніколи не знала, в якому настрої він прийде додому чи де мене чекає скандал. через це я постійно була в тривозі, я постійно була “на стрьомі”, через те, що я постійно чекала удару, моя нервова система, стомилась від перманентної тривоги і почала давати мені сигнали “біжи”. ними і були ті самі панічні атаки. нервова система не розуміє, що в тебе там в житті робиться. вона зчитує тривогу, а якщо є постійна тривога, то потрібно тебе мобілізувати на дії, які спасуть тобі життя.

моя найбільша проблема була в тому, що я лікувала панічні атаки у психолога, а потім поверталась назад додому до джерела, яке їх провокувало. іноді ти не можеш вилікуватись від радіації, тільки тому, що продовжуєш жити в радіоактивній зоні. треба переїжати, як би це не звучало

після розтавання, мене ще деякий час тригерили панічні атаки, бо нервова система ще довго не могла перелаштуватись, що тепер то ми в безпеці, тепер подразника нема.

я довго себе первчала на те, щоб їх не було.

поки ти не визначиш причину, може і не вийти позбавитись від панічних атак.
панічні атаки також можуть бути наслідком пережитого стресу, наслідком війни, наслідком травматичного досвіду. тут вже треба йти до спеціаліста і вирішувати цю проблему. бо ви всі знаєте, наскільки панічні атаки погано впливають на життя. я в той час працювала ледь-ледь, все моє життя будувалось на фоні: я зможу вийти з дому, пройти 15 хв і мене бахне. як мені так зробити, щоб встигнути все, поки не бахнула панічка? а може не йти нікуди? лишусь дома.

зараз в мене панічних атак немає. але якщо дуже голосно, шумно, душно - я все ще можу зловити “посилену тривогу”, але вже не паніку. також в мене все ще буває оце “паучьє чутьйо”, типу от випали ключі на моменті, як я вихожу з дому, значить це знак, щось станеться і тд. але якщо раніше з шумного місця я б зразу втікла, а через ключі лишилась би вдома, зараз я просто навчилась з цим жити і переконувати себе, що це не логічно і не раціонально.

більш того, я знаю як це працює. якщо ти 1-2 рази зловиш панічку в натовпі і втечеш, мозок вибудує причинно-наслідковий зв'язок, де йому буде здаватись, що це єдиний правильний варіант. + ти будеш бачити натовп, ти будеш згадувати про паніку, починати тривожитись, що вона станеться знову, через підвищену тривогу, вона дійсно буде ставатись - і оп ти в замкнутому колі

це як з дементорами в Гаррі Поттері. ти боїшся страху

ще давно я була зловила паніку в людному місці. і перша реакція була: тікати. але я змусила себе висидіти і не ворохнулась. паніка прошла. мозок побачив, що ми не вмерли від цього, другий раз паніки вже там не було