навіщо займатись саморозвитком, якщо мене все рівно кидають? - | all read
навіщо займатись саморозвитком, якщо мене все рівно кидають? - якось давно запитала в мене одна дівчинка в діректі, я ще поставила собі галочку, що треба про це розповісти, а потім забула.
там посил питання в такому ключі і був. все безсенсово, навіщо це все робити, покращувати себе, тренуватись, читати і тд, якщо все рівно прийде якийсь мужик чи якась дівчина, у вас нічого не вийде і результат ти все рівно плачеш, що з саморозвитком, що без.
тому говорим про те, навіщо загалом займатись саморозвитком
перше, що хотілось би відмітити, якщо твоя ціль “усі ці досягнення”, книжки, тренування і тд - це просто атрибут, який зробить тебе більш привабливою/вим в очах оточуючих, підніме твої шанси на стосунки чи ти через це більше будеш подобатись людям, то у мене знову стандартна порада - прийми холодний душ і прийди в себе. це так не працює. я знаю дівчат, які реально читають книжки, які їм не подобаються, вивчають теми, які їм не подобаються, хочуть розбиратись в футболі і компютерних іграх тільки для того, щоб більше подобатись хлопцям.
у них в голові сидить ідея, що це все просто атрибути. я така вся класна, я багато в себе вкладаю ОТЖЕ оточуючі точно мають мене тепер любити, бо я щось зробила. я “заслужила” це кохання. я страждала, я себе ламала, я себе змушувала ОТЖЕ тепер ТОЧНО заслужила на це твоє кохання
нє!
взагалі нє. викиньте цю ідею з голови. покращення себе не винагороджується коханням інших. більш того, якщо саморозвиток для вас - це великі страждання, інші люди, скоріше за все цього не зрозуміють. привожу приклад. я худла, коли я бачу результати інших людей, які схудли, я їх поважаю, бо я розумію, яка це робота. в той же час в мене є худа від природи подруга, яка максимум за життя набирала 1 лишній кілограм. і для неї схуднути - це просто один день на вечір кефіра випить замість вечері і зранку в неї вже мінус 1 кг. і вона живе з думкою “а чо всі так просто не роблять, це ж просто схуднути”. для неї схуднення - це взагалі не досягнення. взагалі. вона цього не розуміє.
тому якщо ти проходиш через щось важке, інша людина, якщо вона не проходила через те саме, не зможе це оцінити, для неї це не досягнення. може для неї досягнення це всі призи в грі забрати, це б вона поважала, чи в баскетболі м’яч не опустити. тут би в неї була до тебе повага і симпатія. а так, ти просто схудла чи прочитала 100 книжок, тю, тоже мені
розумієте? у всіх нас система того, що ми вважаємо за досягнення - різна. однакова вона тільки в грошах. тобто для нас всіх - багато грошей - це досягнення. а все, що не стосується грошей - для кожного своє.
і якщо ти себе розвиваєш і мучаєш заради гіпотетичної любові якоїсь ще незнайомої людини, ти програєш. бо ти зробиш собі певні очікування, які не виправдаються потім.
дивись на моєму прикладі. як багато людей пише мені в коментарях під відео про внутрішні зміни щось типу: подумаєш, поплакала, посиділа дома і зробила з цього щось особливе. так кожен може.
вони цього не розуміють. і аби я жила з думкою, що я повністю змінюю свою особистість, а значить за це мене мають одразу усі полюбити, потім виходила б в світ, а для більшості людей, ця бороться з депресією і нерозумінням хто ти - це просто проблеми від того, що тобі не було чим зайнятись - уявіть, як би це знищило мене. я стільки страждала, а ніхто не поняв, не оцінив і не полюбив мене моментально. нащо я тоді це робила?
тому головна ціль будь-якого саморозвитку - це щоб тобі з тобою було комфортно, щоб бути цікавим собі, щоб любити себе, щоб мати те, за що ти поважаєш себе самостійно.
я поважаю сама себе, я не брешу собі, я себе не підвожу. все. мені цього достатньо. інші люди говорять мені “це не досягнення”, а мені вистачає своєї думки, що це досягнення. для мене, в моєму світі - це досягнення. я зробила це заради себе, а не заради лайків в інтернеті чи заради того, щоб в мене любив якийсь хлопець.
